Третья книга царствГлава 1 |
|
1 |
|
2 Слуги сказали ему: «Пусть поищут для владыки нашего царя непорочную девушку — предстанет она перед царем, будет о нем заботиться и, лежа с ним в постели, согреет господина нашего царя». |
|
3 Искали юную красавицу по всем пределам Израиля и выбрали Авишагу из Шунема. Привели ее к царю. |
|
4 Девушка была очень красива, она стала ухаживать за царем и прислуживать ему, но царь ее не познал. |
|
5 |
|
6 Отец его Давид ни разу не упрекнул его, не спросил: «Что ты делаешь?» Адония родился после Авессалома и был очень красив. |
|
7 Он вступил в сговор с Йоавом, сыном Церуи, и со священником Эвьятаром: были они с ним заодно. |
|
8 Но священник Цадок, Беная, сын Ехояды, пророк Натан, Шими, Реи и крепкие воины, что были у Давида, не были за Адонию. |
|
9 |
|
10 А пророка Натана, Бенаю, могучих воинов из окружения Давида и брата своего Соломона он не пригласил. |
|
11 |
|
12 Послушай моего совета, чтобы спасти свою жизнь и жизнь сына своего Соломона! |
|
13 Иди к царю Давиду и скажи ему: „Разве не клялся ты, владыка мой царь, своей служанке, что сын твой Соломон станет царем после тебя и взойдет на престол твой, — отчего же царем стал Адония?“ |
|
14 И едва ты успеешь договорить, как войду я, чтобы подтвердить справедливость твоих слов». |
|
15 |
|
16 Поклонившись царю, Вирсавия пала перед ним ниц, и царь спросил ее: «Чего ты хочешь?» |
|
17 Она ответила: «Владыка мой, ты клялся своей служанке ГОСПОДОМ, Богом твоим, что сын твой Соломон будет царем после тебя и взойдет на престол твой. |
|
18 Но теперь воцарился Адония — а ты, владыка мой царь, даже не знаешь об этом. |
|
19 Он принес в жертву много быков, телят и баранов, пригласив всех царских сыновей, священника Эвьятара и военачальника Йоава, а слугу твоего Соломона не пригласил. |
|
20 И теперь, владыка мой царь, на тебя смотрит весь Израиль — объяви, кто взойдет на престол владыки моего царя после тебя! |
|
21 А не то, лишь только владыка мой царь отойдет к праотцам, меня и сына моего Соломона признают виновными». |
|
22 Едва успела она договорить, как вошел пророк Натан. |
|
23 «Пророк Натан пришел!» — доложили царю, и тот вошел и поклонился царю до земли. |
|
24 «Владыка мой царь! — сказал Натан. — Разве ты говорил, что Адония будет царем после тебя и взойдет на твой престол? |
|
25 А он сегодня отправился приносить жертвы: много быков, телят и баранов — и пригласил царских сыновей, военачальников и священника Эвьятара; они уже пируют с ним и кричат: „Да здравствует царь Адония!“ |
|
26 Но ни меня, твоего слугу, ни священника Цадока, ни Бенаю, сына Ехояды, ни слугу твоего Соломона он не пригласил. |
|
27 Если это произошло по воле владыки моего царя, отчего ты не поведал слуге своему, кто взойдет на престол твой после тебя, владыки моего царя?» |
|
28 |
|
29 И царь произнес клятву: «Жив ГОСПОДЬ, избавивший жизнь мою от всякой беды! |
|
30 Я клялся тебе ГОСПОДОМ, Богом Израилевым, что сын твой Соломон будет царем и взойдет на престол мой после меня, — сейчас это я и исполню!» |
|
31 Вирсавия, поклонившись царю, пала ниц и сказала: «Да живет владыка мой царь Давид вечно!» |
|
32 |
|
33 «Возьмите с собой слуг вашего владыки, — приказал им царь, — посадите сына моего Соломона на царского мула и идите с ним в Гихон. |
|
34 Там священник Цадок и пророк Натан пусть помажут его в цари над Израилем, а вы протрубите в рог и провозгласите: „Да здравствует царь Соломон!“ |
|
35 Потом возвращайтесь с ним во главе, и пусть он взойдет на мой престол. Это ему быть царем после меня, его я поставил правителем над Израилем и Иудеей». |
|
36 Беная, сын Ехояды, отвечал царю: «Аминь! Пусть скажет так и ГОСПОДЬ, Бог владыки моего царя! |
|
37 Как был ГОСПОДЬ с владыкой моим царем, так пусть будет он и с Соломоном. И пусть ГОСПОДЬ возвеличит его престол более, чем престол владыки моего, царя Давида». |
|
38 |
|
39 Священник Цадок взял рог с елеем из Шатра Откровения и помазал Соломона. Протрубил рог, и народ провозгласил: «Да здравствует царь Соломон!» |
|
40 Затем народ пошел за ним, играя на флейтах и ликуя от радости, так что земля дрожала от этого шума. |
|
41 |
|
42 Не успел он договорить, как вошел Ионафан, сын Эвьятара. Адония сказал: «Входи! Ты достойный человек и наверняка несешь добрую весть». |
|
43 «О нет! — отвечал Адонии Ионафан. — Владыка наш царь Давид возвел Соломона на царство. |
|
44 Царь послал с ним священника Цадока, пророка Натана, Бенаю, сына Ехояды, и керетеев с пелетеями. Они посадили его на царского мула, |
|
45 а священник Цадок и пророк Натан помазали его в Гихоне и вернулись оттуда торжествуя — этот шум городской толпы ты и слышишь. |
|
46 Соломон взошел на царский престол, |
|
47 и царские слуги уже пришли и благословили владыку нашего царя Давида такими словами: „Пусть прославит ГОСПОДЬ имя Соломона превыше твоего имени, пусть возвеличит его престол превыше твоего престола!“ И царь, лежа в постели, присоединился к их словам. |
|
48 Царь так и сказал: „Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израилев, Который дал мне сегодня увидеть моего наследника на престоле моем!“» |
|
49 |
|
50 Адония в страхе перед Соломоном кинулся к жертвеннику и ухватился за его рога. |
|
51 Соломону донесли, что Адония испугался царя Соломона и держится за рога жертвенника, повторяя: «Пусть поклянется царь Соломон, что не убьет мечом своего слугу!» |
|
52 Соломон ответил: «Если будет вести себя достойно — и волос не упадет с головы его, а если обнаружится за ним зло — умрет». |
|
53 Царь Соломон послал за ним, и его привели от жертвенника. Он поклонился царю Соломону, и тот сказал ему: «Иди домой». |
1-а царiвРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
|
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
|
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
|
5 |
|
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
|
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
|
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
|
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
|
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
|
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
|
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
|
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
|
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
|
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
|
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
|
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
|
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
|
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
|
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
|
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
|
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
|
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
|
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
|
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
|
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
|
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
|
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
|
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
|
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
|
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
|
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
|
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
|
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
|
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
|
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
|
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
|
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
|
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
|
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
|
41 |
|
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
|
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
|
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
|
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
|
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
|
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
|
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
|
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
|
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
|
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
|
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
|
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |
Третья книга царствГлава 1 |
1-а царiвРозділ 1 |
|
1 |
1 |
|
2 Слуги сказали ему: «Пусть поищут для владыки нашего царя непорочную девушку — предстанет она перед царем, будет о нем заботиться и, лежа с ним в постели, согреет господина нашего царя». |
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“ |
|
3 Искали юную красавицу по всем пределам Израиля и выбрали Авишагу из Шунема. Привели ее к царю. |
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя. |
|
4 Девушка была очень красива, она стала ухаживать за царем и прислуживать ему, но царь ее не познал. |
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її. |
|
5 |
5 |
|
6 Отец его Давид ни разу не упрекнул его, не спросил: «Что ты делаешь?» Адония родился после Авессалома и был очень красив. |
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі. |
|
7 Он вступил в сговор с Йоавом, сыном Церуи, и со священником Эвьятаром: были они с ним заодно. |
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії. |
|
8 Но священник Цадок, Беная, сын Ехояды, пророк Натан, Шими, Реи и крепкие воины, что были у Давида, не были за Адонию. |
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією. |
|
9 |
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг. |
|
10 А пророка Натана, Бенаю, могучих воинов из окружения Давида и брата своего Соломона он не пригласил. |
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав. |
|
11 |
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те? |
|
12 Послушай моего совета, чтобы спасти свою жизнь и жизнь сына своего Соломона! |
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на! |
|
13 Иди к царю Давиду и скажи ему: „Разве не клялся ты, владыка мой царь, своей служанке, что сын твой Соломон станет царем после тебя и взойдет на престол твой, — отчего же царем стал Адония?“ |
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія? |
|
14 И едва ты успеешь договорить, как войду я, чтобы подтвердить справедливость твоих слов». |
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“. |
|
15 |
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві. |
|
16 Поклонившись царю, Вирсавия пала перед ним ниц, и царь спросил ее: «Чего ты хочешь?» |
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“ |
|
17 Она ответила: «Владыка мой, ты клялся своей служанке ГОСПОДОМ, Богом твоим, что сын твой Соломон будет царем после тебя и взойдет на престол твой. |
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм. |
|
18 Но теперь воцарился Адония — а ты, владыка мой царь, даже не знаешь об этом. |
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те. |
|
19 Он принес в жертву много быков, телят и баранов, пригласив всех царских сыновей, священника Эвьятара и военачальника Йоава, а слугу твоего Соломона не пригласил. |
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав. |
|
20 И теперь, владыка мой царь, на тебя смотрит весь Израиль — объяви, кто взойдет на престол владыки моего царя после тебя! |
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому. |
|
21 А не то, лишь только владыка мой царь отойдет к праотцам, меня и сына моего Соломона признают виновными». |
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“. |
|
22 Едва успела она договорить, как вошел пророк Натан. |
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н. |
|
23 «Пророк Натан пришел!» — доложили царю, и тот вошел и поклонился царю до земли. |
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі. |
|
24 «Владыка мой царь! — сказал Натан. — Разве ты говорил, что Адония будет царем после тебя и взойдет на твой престол? |
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм? |
|
25 А он сегодня отправился приносить жертвы: много быков, телят и баранов — и пригласил царских сыновей, военачальников и священника Эвьятара; они уже пируют с ним и кричат: „Да здравствует царь Адония!“ |
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія! |
|
26 Но ни меня, твоего слугу, ни священника Цадока, ни Бенаю, сына Ехояды, ни слугу твоего Соломона он не пригласил. |
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав. |
|
27 Если это произошло по воле владыки моего царя, отчего ты не поведал слуге своему, кто взойдет на престол твой после тебя, владыки моего царя?» |
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“ |
|
28 |
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем. |
|
29 И царь произнес клятву: «Жив ГОСПОДЬ, избавивший жизнь мою от всякой беды! |
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, — |
|
30 Я клялся тебе ГОСПОДОМ, Богом Израилевым, что сын твой Соломон будет царем и взойдет на престол мой после меня, — сейчас это я и исполню!» |
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“ |
|
31 Вирсавия, поклонившись царю, пала ниц и сказала: «Да живет владыка мой царь Давид вечно!» |
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“ |
|
32 |
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя. |
|
33 «Возьмите с собой слуг вашего владыки, — приказал им царь, — посадите сына моего Соломона на царского мула и идите с ним в Гихон. |
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону. |
|
34 Там священник Цадок и пророк Натан пусть помажут его в цари над Израилем, а вы протрубите в рог и провозгласите: „Да здравствует царь Соломон!“ |
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон! |
|
35 Потом возвращайтесь с ним во главе, и пусть он взойдет на мой престол. Это ему быть царем после меня, его я поставил правителем над Израилем и Иудеей». |
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“. |
|
36 Беная, сын Ехояды, отвечал царю: «Аминь! Пусть скажет так и ГОСПОДЬ, Бог владыки моего царя! |
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя! |
|
37 Как был ГОСПОДЬ с владыкой моим царем, так пусть будет он и с Соломоном. И пусть ГОСПОДЬ возвеличит его престол более, чем престол владыки моего, царя Давида». |
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“ |
|
38 |
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону. |
|
39 Священник Цадок взял рог с елеем из Шатра Откровения и помазал Соломона. Протрубил рог, и народ провозгласил: «Да здравствует царь Соломон!» |
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“ |
|
40 Затем народ пошел за ним, играя на флейтах и ликуя от радости, так что земля дрожала от этого шума. |
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу! |
|
41 |
41 |
|
42 Не успел он договорить, как вошел Ионафан, сын Эвьятара. Адония сказал: «Входи! Ты достойный человек и наверняка несешь добрую весть». |
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“ |
|
43 «О нет! — отвечал Адонии Ионафан. — Владыка наш царь Давид возвел Соломона на царство. |
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона! |
|
44 Царь послал с ним священника Цадока, пророка Натана, Бенаю, сына Ехояды, и керетеев с пелетеями. Они посадили его на царского мула, |
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю. |
|
45 а священник Цадок и пророк Натан помазали его в Гихоне и вернулись оттуда торжествуя — этот шум городской толпы ты и слышишь. |
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули. |
|
46 Соломон взошел на царский престол, |
46 І Соломон уже засів на троні царства. |
|
47 и царские слуги уже пришли и благословили владыку нашего царя Давида такими словами: „Пусть прославит ГОСПОДЬ имя Соломона превыше твоего имени, пусть возвеличит его престол превыше твоего престола!“ И царь, лежа в постели, присоединился к их словам. |
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм. |
|
48 Царь так и сказал: „Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израилев, Который дал мне сегодня увидеть моего наследника на престоле моем!“» |
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“ |
|
49 |
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою... |
|
50 Адония в страхе перед Соломоном кинулся к жертвеннику и ухватился за его рога. |
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника. |
|
51 Соломону донесли, что Адония испугался царя Соломона и держится за рога жертвенника, повторяя: «Пусть поклянется царь Соломон, что не убьет мечом своего слугу!» |
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“ |
|
52 Соломон ответил: «Если будет вести себя достойно — и волос не упадет с головы его, а если обнаружится за ним зло — умрет». |
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“. |
|
53 Царь Соломон послал за ним, и его привели от жертвенника. Он поклонился царю Соломону, и тот сказал ему: «Иди домой». |
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“ |